поприбирати

поприбира́ти

-аю, -аєш, док.

1》 перех. Поставити, покласти багато чого-небудь на місце.

|| неперех. Прибрати бруд, зробити лад у багатьох місцях.

2》 перех. Прийняти що-небудь (про багатьох); прийняти багато чогось.

Поприбирати до [своїх] рук (до себе) — а) привласнити, підпорядкувати своїй владі що-небудь (про якусь кількість осіб); б) привласнити, підпорядкувати своїй владі багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. поприбирати — поприбира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поприбирати — ПОПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Поставити, покласти багато чого-небудь на місце. Її і послали у комору, щоб усе поприбирала (Г. Квітка-Основ'яненко); [Ріхард:] Під три чорти! Хто поставив кошика у сінях? Ніколи не можете все поприбирати як слід! (В.  Словник української мови у 20 томах
3. поприбирати — Поприбира́ти, -ра́ю, -ра́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поприбирати — ПОПРИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. Поставити, покласти багато чого-небудь на місце. Її і послали у комору, щоб усе поприбирала (Кв.-Осн., II, 1956, 226); [Ріхард:] Під три чорти! Хто поставив кошика у сінях? Ніколи не можете все поприбирати як слід!...  Словник української мови в 11 томах