потрапляти

потрапля́ти

-яю, -яєш, недок., потрапити, -плю, -пиш; мн. потраплять; док.

1》 неперех., куди, в кого – що, також чим, заст. перех.Кидаючи, просовуючи, спрямовуючи що-небудь, досягати когось, чогось, того, що треба.

|| Проходити, проникати крізь щось.

|| Влучати в якусь ціль (про камінь, кулю, бомбу і т. ін.).

|| Наштовхуватися на що-небудь, намацувати щось, провалюватися кудись.

|| Падаючи, пливучи, летячи і т. ін., опинятися десь.

|| зі сл. погляд, очі. Спинятися на комусь, чомусь.

2》 неперех. Приходити кудись, опинятися в якому-небудь місці, досягати мети своєї подорожі.

|| Ідучи або їдучи, знаходити те, що треба.

|| Опинятися в певному середовищі, на місці яких-небудь подій, серед когось.

|| перев. док., розм. Влаштуватися на роботу, навчання і т. ін.

3》 неперех. Опинятися в певних умовах (перев. поганих, несприятливих). Потрапити в халепу.

|| Зазнавати якогось впливу, ставати залежним від кого-, чого-небудь.

|| Бути спійманим, опинятися в пастці, сітях і т. ін. (про тварин).

4》 неперех. Діставатися, припадати кому-небудь; ставати чиєюсь власністю, чиїм-небудь надбанням.

|| Надходити до кого-, чого-небудь, кудись; бути включеним до складу чогось.

|| Ставати частиною чого-небудь.

|| із сл. під ноги. Опинятися на дорозі в кого-небудь, перешкоджаючи рухатися.

5》 перех. і неперех., часто з інфін., розм. Могти, вміти що-небудь робити.

|| Орієнтуватися в чому-небудь.

|| Встигати за ким-небудь, рівнятися з кимсь у чомусь.

|| Встигати прибути куди-небудь, зробити щось у визначений час.

6》 неперех., розм. Те саме, що потрафляти 1).

Значення в інших словниках

1. потрапляти — потрапля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потрапляти — Влучати; (в око) попадати; (куди) приходити, втрапляти, знаходити що, діставатися, (важко) продіставатися; (у пастку) ловитися, опинятися де; (в халепу) ускакувати; (під ноги) попадатися, плутатися під чим; (на очі) потикатися, навертатися...  Словник синонімів Караванського
3. потрапляти — ПОТРАПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТРА́ПИТИ, плю, пиш; мн. потра́плять; док. 1. куди, в кого – що, також чим, заст. Кидаючи, просовуючи, спрямовуючи що-небудь, досягати когось, чогось, того, що треба.  Словник української мови у 20 томах
4. потрапляти — зуб на зуб не попада́є (не потрапля́є). Хто-небудь дуже тремтить від великого холоду або з переляку. — Вовки в лісі з’явилися. Не чув? Думаєш, мені тепер не страшно на хутір іти? Зуб на зуб не попадає! (М. Стельмах); Дячок хвилювався.  Фразеологічний словник української мови
5. потрапляти — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
6. потрапляти — Потрапля́ти, -ля́ю, -ля́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. потрапляти — ПОТРАПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОТРА́ПИТИ, плю, пиш; мн. потра́плять; док. 1. неперех., куди, в кого — що, також чим, заст. перех. Кидаючи, просовуючи, спрямовуючи що-небудь, досягати когось, чогось, того, що треба.  Словник української мови в 11 томах
8. потрапляти — Потрапля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. потрапити, -плю, -пиш, гл. 1) Попадать, попасть, дѣлать, сдѣлать въ мѣру, въ ладъ. Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати. Чуб. V. 412.  Словник української мови Грінченка