правління

правлі́ння

-я, с.

1》 Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над ким-, чим-небудь.

|| рідко. Апарат, який здійснює керівництво державою.

|| Форма керівництва. Боярське правління.

2》 Виборний орган, що керує якоюсь установою, організацією, підприємством і т. ін.

|| Члени виборного керівного органу.

|| Приміщення виборного керівного органу.

3》 У дореволюційній Росії – назва деяких адміністративно-поліційних установ.

Значення в інших словниках

1. правління — (керівний орган) управління, заст. управа, (загально) керівництво.  Словник синонімів Полюги
2. правління — правлі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. правління — (царя) царювання, (князя) князювання; (спілки) провід, керівництво, г. екзекутива.  Словник синонімів Караванського
4. правління — [праўл’ін':а] -н':а, р. мн. -л'ін'  Орфоепічний словник української мови
5. правління — хохл. (управленіє) управа, уряд уряд, управа, керівництво, див. дирекція  Словник чужослів Павло Штепа
6. правління — ПРАВЛІ́ННЯ, я, с. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над ким-, чим-небудь. Правління Людовіка XIV було часом найбільшого розквіту королівського самовладдя (абсолютизму) у Франції (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
7. правління — КЕРІВНИ́ЦТВО (спрямовування діяльності когось, чогось, очолювання кого-, чого-небудь тощо), КЕРУВА́ННЯ, УПРАВЛІ́ННЯ, ПРАВЛІ́ННЯ, ПРО́ВІД, ПРИ́ВІД діал., ОРУ́ДА розм., КЕ́РМА заст. (Воронюк:) Дисертація написана під вашим керівництвом (З.  Словник синонімів української мови
8. правління — ПРАВЛІ́ННЯ, я, с. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над ким-, чим-небудь. Правління Людовіка XIV було часом найбільшого розквіту королівського самовладдя (абсолютизму) у Франції (Нова іст.  Словник української мови в 11 томах