промочувати

промо́чувати

-ую, -уєш, недок., промочити, -мочу, -мочиш, док., перех. і без додатка.

Частково або повністю просочуючи що-небудь якоюсь рідиною, робити його мокрим.

|| Робити мокрим, вологим; намочувати.

|| Зволожувати, змочувати (рот, губи і т. ін.) якоюсь рідиною.

Промочувати горло — пити (перев. спиртні напої).

|| безос.

Значення в інших словниках

1. промочувати — промо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. промочувати — ПРОМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Частково або повністю просочуючи що-небудь якоюсь рідиною, робити його мокрим.  Словник української мови у 20 томах
3. промочувати — гу́би вмочи́ти (промочи́ти) / мочи́ти (промо́чувати). З’їсти, випити зовсім мало; скуштувати. (Яким:) Перве (перше) діло: викушайте (випийте), хоч губи вмочіть. Платить нам за горілку не будете (М.  Фразеологічний словник української мови
4. промочувати — МОЧИ́ТИ (робити мокрим), НАМО́ЧУВАТИ, ЗАМО́ЧУВАТИ, ЗМО́ЧУВАТИ, УМОЧА́ТИ (ВМОЧА́ТИ), УМО́ЧУВАТИ (ВМО́ЧУВАТИ) (робити мокрим, торкаючись рідини); ОБМО́ЧУВАТИ (занурюючи в рідину); ПРОМО́ЧУВАТИ (просочуючи якоюсь рідиною); ПІДМО́ЧУВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. промочувати — ПРОМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. і без додатка. Частково або повністю просочуючи що-небудь якоюсь рідиною, робити його мокрим.  Словник української мови в 11 томах