промочувати

гу́би вмочи́ти (промочи́ти) / мочи́ти (промо́чувати). З’їсти, випити зовсім мало; скуштувати. (Яким:) Перве (перше) діло: викушайте (випийте), хоч губи вмочіть. Платить нам за горілку не будете (М. Кропивницький); Дарка промочує губи і віддає горнятко назад: вода без смаку (Ірина Вільде).

промочи́ти / промо́чувати го́рло (горта́нь). Випити (перев. про алкогольні напої). Навіть під час богослужіння вмів (піп) викроїти невеличкий “антракт”, вийти в ризницю і промочити горло (Ю. Мельничук); Пісня зміняла пісню, аж доки всі стомилися і хтось сказав, що треба вже промочити горло. Випили, а потім враз загомоніли про давнину,.. про запорожців (Василь Шевчук); — Постривай, пане гетьмане, розкажу все, дай перше промочити гортань (П. Куліш); Зійдуться в шинок людці розважитись, візьмуть півкварти, кварту, щоб було чим горло промочувати (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. промочувати — промо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. промочувати — -ую, -уєш, недок., промочити, -мочу, -мочиш, док., перех. і без додатка. Частково або повністю просочуючи що-небудь якоюсь рідиною, робити його мокрим. || Робити мокрим, вологим; намочувати. || Зволожувати, змочувати (рот, губи і т. ін.) якоюсь рідиною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. промочувати — ПРОМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Частково або повністю просочуючи що-небудь якоюсь рідиною, робити його мокрим.  Словник української мови у 20 томах
4. промочувати — МОЧИ́ТИ (робити мокрим), НАМО́ЧУВАТИ, ЗАМО́ЧУВАТИ, ЗМО́ЧУВАТИ, УМОЧА́ТИ (ВМОЧА́ТИ), УМО́ЧУВАТИ (ВМО́ЧУВАТИ) (робити мокрим, торкаючись рідини); ОБМО́ЧУВАТИ (занурюючи в рідину); ПРОМО́ЧУВАТИ (просочуючи якоюсь рідиною); ПІДМО́ЧУВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. промочувати — ПРОМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. і без додатка. Частково або повністю просочуючи що-небудь якоюсь рідиною, робити його мокрим.  Словник української мови в 11 томах