проронити

пророни́ти

-роню, -рониш, док., перех.

1》 Ненароком упустити або згубити який-небудь предмет.

Проронити сльозу — заплакати.

2》 у сполуч. зі сл. слово, звук, перен. Стримано, коротко промовити що-небудь (звичайно після тривалого мовчання).

Значення в інших словниках

1. проронити — пророни́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проронити — ПРОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., кого, що. 1. Ненароком упустити або згубити який-небудь предмет. 2. у сполуч. зі сл. слово, звук, перен. Стримано, коротко промовити що-небудь (звичайно після тривалого мовчання).  Словник української мови у 20 томах
3. проронити — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
4. проронити — ПРОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех. 1. Ненароком упустити або згубити який-небудь предмет. ◊ Пророни́ти сльозу́ — заплакати. [Настя:] Як його брали, то аби вам слово сказала, аби одну сльозу проронила, як чесній жінці годиться! (Фр.  Словник української мови в 11 томах