просичати

просича́ти

-чу, -чиш, док.

1》 неперех. Видати сичання (про змію і т. ін.).

|| Видати звук, що нагадує сичання змії.

2》 перех. і без додатка, перен. Вимовити звук "с-с-с", "цсс" і т. ін.

|| Промовити сичавим (перев. від злості, роздратування) голосом.

3》 неперех. Сичати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. просичати — просича́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. просичати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. просичати — ПРОСИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. без прям. дод. Видати сичання (про змію і т. ін.). Гадюка просичала; // Видати звук, що нагадує сичання змії. Знову було напружено тихо, тільки дзюрчала в рівчаку вода і десь зовсім близько просичав паровоз (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
4. просичати — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
5. просичати — ПРОСИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Видати сичання (про змію і т. ін.); // Видати звук, що нагадує сичання змії. Знову було напружено тихо, тільки дзюр-чала в рівчаку вода і десь зовсім близько просичав паровоз (Рибак, Зброя.., 1943, 112). 2. перех.  Словник української мови в 11 томах
6. просичати — Просича́ти, -чу́, -чи́ш гл. Прошипѣть (о змѣѣ). Ужака просичав.  Словник української мови Грінченка