проїжджий

прої́жджий

-а, -е.

1》 Який проїжджає десь або повз кого-, що-небудь (про людей або засоби пересування).

2》 у знач. ім. проїжджий, -джого, ч.; проїжджа, -джої, ж. Той, хто проїжджає повз когось, через щось, їде куди-небудь, у якомусь напрямку; людина, яка перебуває десь під час проїзду.

3》 Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу).

Значення в інших словниках

1. проїжджий — прої́жджий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. проїжджий — [проуйіжджией] м. (на) -джому/ -дж'ім, мн. -дж'і  Орфоепічний словник української мови
3. проїжджий — ПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е. 1. Який проїжджає десь або повз кого-, що-небудь (про людей або засоби пересування). Не один проїжджий гладкий пан, котрому приїлись і його розкішні будинки, і його тлусте життя, з заздрістю дивиться на таке сільце (М.  Словник української мови у 20 томах
4. проїжджий — Прої́жджий, -жа, -же  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. проїжджий — ПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е. 1. Який проїжджає десь або повз кого-, що-небудь (про людей або засоби пересування). Не один проїжджий гладкий пан, котрому приїлись і його розкішні будинки, і його тлусте життя, з заздрістю дивиться на таке сільце (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах