разити

рази́ти

ражу, разиш, недок., перех.

1》 Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога).

|| перен. Непримиренно ставлячись до кого-, чого-небудь, нещадно викривати, піддавати гострій критиці.

2》 діал. Вражати, (див. вражати I).

3》 діал. Уражати, осліплювати (про яскраве світло).

Значення в інших словниках

1. разити — рази́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. разити — Уражати, завдавати удару <�ударів> кому; (ворога) трощити; (очі) вражати, с. сліпити, осліплювати.  Словник синонімів Караванського
3. разити — РАЗИ́ТИ, ражу́, рази́ш, недок., кого, що. 1. Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). Їх [оборонців] .. стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (І.  Словник української мови у 20 томах
4. разити — рази́ти 1. неприємно вражати, дивувати (ст): Не потрібно додавати, що для нас, малих, все при вечері було святе, а навіть страви – головно кутя – були святі, для того дуже разило вуха, коли Юлько “безбожно” і тривіяльно говорив...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. разити — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (викликати якесь надзвичайно сильне почуття, враження), ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., РАЗИ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. разити — Рази́ти, ражу́, -зи́ш, -зя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. разити — РАЗИ́ТИ, ражу́, рази́ш, недок., перех. 1. Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). Їх [оборонців].. стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. разити — Рази́ти, -жу́, -зи́ш гл. Разить, поражать. Чуб. ІІІ. 348.  Словник української мови Грінченка