ридикюльчик

ридикю́льчик

-а, ч.

Зменш. до ридикюль.

Значення в інших словниках

1. ридикюльчик — ридикю́льчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ридикюльчик — РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, ч., заст. Зменш. до ридикю́ль. Марків солом'яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (В. Козаченко); Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (М. Олійник).  Словник української мови у 20 томах
3. ридикюльчик — РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, ч., заст. Зменш. до ридикю́ль. Марків солом’яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (Коз., Сальвія, 1959, 39); Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (М. Ол., Леся, 1960, 152).  Словник української мови в 11 томах