ридикюльчик
РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, ч., заст.
Зменш. до ридикю́ль.
Марків солом'яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (В. Козаченко);
Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)