ринути

ри́нути

-ну, -неш, недок. і док.

1》 Швидко, навально рухатися, сунути навалою в одному напрямку.

|| на кого. Швидко, разом кидатися, нападати на кого-небудь.

|| Падати стрімко.

|| Бурхливо текти, литися (про рідку масу).

|| Рясно литися, текти струменем (про сльози, кров і т. ін.).

|| Випромінюючись або поширюючись, проникати, надходити у великій кількості (про проміння, повітря і т. ін.).

|| Вириватися, лунати (про звуки).

2》 поет. Летіти в певному напрямку, куди-небудь.

3》 перен. З запалом, завзяттям братися за що-небудь.

4》 перен., рідко. Розвіюватися, зменшуватися, ставати невідчутним.

|| Зникати, ставати невидимим.

Значення в інших словниках

1. ринути — (раптово потекти — про сльози) покотитися, хлинути, (про несподіваний водяний потік) бухнути, политися, (про дощ) линути.  Словник синонімів Полюги
2. ринути — ри́нути дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. ринути — недок. і док., (- води) жбухати, жбухнути, прориватися, прорватися; (- людей) сунути <�посунути> навалою, (- одного) рушити прожогом <�стрілою>; (на кого) кидатися, кинутися, нападати, напасти; (у воду) пірнути, шубовснути...  Словник синонімів Караванського
4. ринути — див. лити  Словник синонімів Вусика
5. ринути — РИ́НУТИ, ну, неш, недок. і док. 1. Швидко, навально рухатися, сунути навалою в одному напрямку. Через малу годину вийшов знов лікар той з управителем та й на село пішли.  Словник української мови у 20 томах
6. ринути — II. ВАЛИ́ТИ (іти у великій кількості, натовпом), ВАЛИ́ТИСЯ, СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВАЛУВА́ТИ, ПЛИСТИ́ (ПЛИВТИ́), ПЛИ́НУТИ, ТЕКТИ́, ПОСУВА́ТИ розм.; РИ́НУТИ, ПЕ́РТИ розм., ПЕ́РТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. ринути — Ри́нути, ри́ну, ри́неш; ринь, ри́ньмо, ри́ньте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ринути — РИ́НУТИ, ну, неш, недок. і док. 1. Швидко, навально рухатися, сунути навалою в одному напрямку. Через малу годину вийшов знов лікар той з управителем та й на село пішли.  Словник української мови в 11 томах
9. ринути — Ринути, -ну, -неш гл. Сильно течь. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. Мет. 67. Переносно о людяхъ: валить толпой. До сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають. Мкр. Н. 26.  Словник української мови Грінченка