розбурканий
розбу́рканий
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбуркати.
2》 у знач. прикм. Який перебуває у стані нервового збудження, схвильованості; неспокійний, стривожений.
3》 у знач. прикм. Якого стривожив, роздратував хто-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови