розкочегарити

розкочега́рити

-рю, -риш, док., перех., розм.

1》 Роздути вогонь, пожежу, примусити розгорітися.

2》 перен. Вивести зі стану пасивності, захопити, зацікавити чим-небудь.

Значення в інших словниках

1. розкочегарити — розкочега́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкочегарити — РОЗКОЧЕГА́РИТИ див. розкочега́рювати.  Словник української мови у 20 томах