розпуття

розпу́ття

-я, с.

1》 Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя.

Стояти (бути і т. ін.) на розпутті — перебувати в стані нерішучості, вагатися.

2》 діал. Бездоріжжя.

Значення в інших словниках

1. розпуття — розпу́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розпуття — див. роздоріжжя  Словник синонімів Вусика
3. розпуття — РОЗПУ́ТТЯ, я, с. 1. Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя. Ось і розпуття... В різні боки біжать від села дороги (І. Цюпа); Вже кобзарі сліпі на розпуттях жалібно співали... (Д. Мордовець); Над ранок вони вийшли на перехрестя лісових доріг.  Словник української мови у 20 томах
4. розпуття — на роздорі́жжі (на розпу́тті), перев. зі сл. бу́ти, стоя́ти. У стані нерішучості, важких роздумів, вагань. Після важкої розмови про батька почув (Рустем) себе краще. ..Чув, що стояв досі на роздоріжжі і врешті вибрав шлях (М.  Фразеологічний словник української мови
5. розпуття — БЕЗДОРІ́ЖЖЯ (стан доріг під час дощів, танення снігу; час, коли дороги стають розгрузлими, мало придатними для руху), РОЗПУ́ТТЯ рідше, БЕЗПУТТЯ рідше, РО́ЗКВАСЬ рідко, РО́ЗКАЛЬ рідко.  Словник синонімів української мови
6. розпуття — Розпу́ття, -ття, -ттю, на -тті; -пу́ття, -пу́ть і -пу́ттів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розпуття — РОЗПУ́ТТЯ, я, с. 1. Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя. Ось і розпуття… В різні боки біжать від села дороги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 12); Над ранок вони вийшли на перехрестя лісових доріг.  Словник української мови в 11 томах