синів

си́нів

-нова, -нове.

Прикм. до син.

|| Належний синові (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. синів — си́нів прикметник  Орфографічний словник української мови
2. синів — СИНІВ – СИНІВСЬКИЙ Синів, синова, синове. Належний синові. Синові діти здавались дрібними (М.Коцюбинський); – Цить, сестро, бо й я голодна, – обізвалась Балабушиха, – буду довго пам’ятати синове весілля (І.Нечуй-Левицький). Синівський.  Літературне слововживання
3. синів — СИ́НІВ, нова, нове. Прикм. до син; належний синові (у 1 знач.). Покинула [вдова] знову хату, Синову господу (Т. Шевченко); Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний); Синові діти здавались дрібними (М.  Словник української мови у 20 томах
4. синів — СИ́НІВ, нова, нове. Прикм. до син; належний синові (у 1 знач.). Покинула [вдова] знову хату, Синову господу (Шевч., І, 1963, 229); Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Мирний, І, 1949, 215)...  Словник української мови в 11 томах
5. синів — Синів, -нова, -ве Сыновній, принадлежащій сыну, относящійся къ нему. Харьков. г. --------------- Синів, -нова, -ве Сыновній, принадлежащій сыну, относящійся къ нему. Як заплаче мій отець, що синова голова в чужім краю полягла. Чуб. V. 1034.  Словник української мови Грінченка