скакун
скаку́н
-а, ч.
1》 Кінь з високими біговими якостями. Донський скакун.
2》 розм. Той, хто весь час скаче, не всидить на місці; пострибун.
3》 розм. Той, хто танцює; танцюрист.
4》 діал. Коник (у 5 знач.).
5》 Рід жуків родини жужелицевих.
Великий тлумачний словник сучасної української мови