скарлючений

скарлю́чений

-а, -е.

1》 розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до скарлючити 1).

2》 у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений.

|| Який неприродно викривився (про руки, пальці і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. скарлючений — скарлю́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. скарлючений — див. кривий; скручений  Словник синонімів Вусика
3. скарлючений — СКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. розм. Дієпр. пас. до скарлю́чити 1. На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (О. Донченко). 2. у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений. Його погляд упав на скарлючену постать Таранушки (А.  Словник української мови у 20 томах
4. скарлючений — Скарлю́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. скарлючений — СКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. розм. Дієпр. пас. мин. ч. до скарлю́чити 1. На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (Донч., III, 1956, 234). 2. у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений.  Словник української мови в 11 томах