сніжник

I сн`іжник-а, ч.

Накопичення снігу чи льоду на земній поверхні, що зберігається протягом теплого періоду року після танення снігового покриву.

II сніжн`ик-а, ч.

Спеціально підготовлене місце для скупчення і зберігання снігу.

Значення в інших словниках

1. сніжник — сніжни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сніжник — СНІЖНИ́К, а́, ч. Спеціально підготовлене місце для скупчення і зберігання снігу. Коли для водойми немає придатних місць.., споруджують резервуари для збирання дощової води або сніжники для створення запасів снігу (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. сніжник — СНІЖНИ́К, а́, ч. Спеціально підготовлене місце для скупчення і зберігання снігу. Коли для водойми немає придатних місць.., споруджують резервуари для збирання дощової води або сніжники для створення запасів снігу (Колг. енц., І, 1956, 223).  Словник української мови в 11 томах