сонорний
соно́рний
-а, -е.
Дзвінкий, голосний, гучний; такий, що дає сильний звук при перкусії.
|| При творенні якого голос переважає над шумом (про приголосний звук).
|| у знач. ім. сонорні, -них, мн. Приголосні звуки, при творенні яких голос переважає над шумом.
Великий тлумачний словник сучасної української мови