сотенний
со́тенний
-а, -е.
1》 іст. Прикм. до сотня 5).
|| Стос. до сотні.
2》 у знач. ім. сотенний, -ного, ч., іст. Особа, яка очолювала сотню (у 4 знач.).
3》 у знач. ім. сотенний, -ного, ч., іст. Те саме, що сотник 1), 3).
Сотенне містечко іст. — адміністративний центр сотні (у 4 знач.).
4》 розм. Вартістю сто карбованців.
Великий тлумачний словник сучасної української мови