1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сотенний

со́тенний

-а, -е.

1》 іст. Прикм. до сотня 5).

|| Стос. до сотні.

2》 у знач. ім. сотенний, -ного, ч., іст. Особа, яка очолювала сотню (у 4 знач.).

3》 у знач. ім. сотенний, -ного, ч., іст. Те саме, що сотник 1), 3).

Сотенне містечко іст. — адміністративний центр сотні (у 4 знач.).

4》 розм. Вартістю сто карбованців.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сотенний — со́те́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сотенний — ЯК ІМ. сотник, командир сотні <�роти>. Словник синонімів Караванського
  3. сотенний — СО́ТЕ́ННИЙ, а, е. 1. іст. Прикм. до со́тня 5. Тут, у Голтві, за часів Богдана Хмельницького було сотенне управління козацького полку (із журн.); // Стос. до сотні. Сотенною старшиною усе були Забрьохи (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. сотенний — Соте́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сотенний — СО́ТЕ́ННИЙ, а, е. 1. іст. Прикм. до со́тня 5. Тут, у Голтві, за часів Богдана Хмельницького було сотенне управління козацького полку (Вітч., 3, 1968, 129); // Стос. до сотні. Сотенною старшиною усе були Забрьохи (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  6. сотенний — Сотенний, -а, -е Сотенный. Приходить один сотенний осаула. Сим. 226. Словник української мови Грінченка