спантеличений
спантели́чений
-а, -е, розм.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спантеличити.
2》 у знач. прикм. Розгублений, зніяковілий, збентежений.
|| Який виражає розгубленість, здивування, збентеженість.
Великий тлумачний словник сучасної української мови