співпричетний

співприче́тний

-а, -е.

Причетний до чого-небудь; причетний до чогось разом із іншим (іншими).

Значення в інших словниках

1. співпричетний — співприче́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. співпричетний — СПІВПРИЧЕ́ТНИЙ, а, е. Причетний до чого-небудь; причетний до чогось разом з іншим (іншими).  Словник української мови у 20 томах
3. співпричетний — СПІВПРИЧЕ́ТНИЙ, а, е. Причетний до чого-небудь; причетний до чогось разом із іншим (іншими).  Словник української мови в 11 томах