стирка

сти́рка

-и, ж.

Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. стирка — Сти́рка: — ганчірка [25] — ганчірка; рушник [51] — ганчірка; гумка для видалення написів олівцем [52]  Словник з творів Івана Франка
2. стирка — сти́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. стирка — СТИ́РКА, и, ж. Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь. Мокрими стирками витирали [корчмарі] заболочену підлогу (І. Франко); Хто б то з її знайомих міг собі виявити панну Софію та зо стиркою в руках?...  Словник української мови у 20 томах
4. стирка — сти́рка 1. кухонна ганчірка (ср, ст) 2. вульг. жіночий статевий орган (ст)|| = кацамонія 3. вульг. жінка легкої поведінки; повія (ст)|| = вінклювка  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. стирка — ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТА розм., ШМАТИ́НА розм., ШМА́ТКА розм., ОНУ́ЧА розм., ОНУ́ЧКА розм., ШМАТЯ́НКА діал.; ДРАНТИ́НА розм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКА розм., ПРО́ТИРКА розм.  Словник синонімів української мови
6. стирка — Сти́рка, -ки, -рці (шматка)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стирка — СТИ́РКА, и, ж. Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь. Мокрими стирками витирали [корчмарі] заболочену підлогу (Фр.  Словник української мови в 11 томах