стирка
СТИ́РКА, и, ж. Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь.
Мокрими стирками витирали [корчмарі] заболочену підлогу (Фр., VIII, 1952, 18);
Хто б то з її знайомих міг собі виявити панну Софію та зо стиркою в руках? Правда, не з брудною, але все ж таки з стиркою! (Л. Укр., III, 1952, 503);
*У порівн. Пан Зефірин тремтячими з зворушення руками взяв.. зім’ятий, як стирка, лист краківської газети (Фр., II, 1950, 380).
Словник української мови (СУМ-11)