стирка

СТИ́РКА, и, ж.

Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь.

Мокрими стирками витирали [корчмарі] заболочену підлогу (І. Франко);

Хто б то з її знайомих міг собі виявити панну Софію та зо стиркою в руках? Правда, не з брудною, але все ж таки з стиркою! (Леся Українка);

* У порівн. Пан Зефірин тремтячими з зворушення руками взяв .. зім'ятий, як стирка, лист краківської газети (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. стирка — Сти́рка: — ганчірка [25] — ганчірка; рушник [51] — ганчірка; гумка для видалення написів олівцем [52]  Словник з творів Івана Франка
2. стирка — сти́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. стирка — сти́рка 1. кухонна ганчірка (ср, ст) 2. вульг. жіночий статевий орган (ст)|| = кацамонія 3. вульг. жінка легкої поведінки; повія (ст)|| = вінклювка  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. стирка — -и, ж. Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стирка — ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТА розм., ШМАТИ́НА розм., ШМА́ТКА розм., ОНУ́ЧА розм., ОНУ́ЧКА розм., ШМАТЯ́НКА діал.; ДРАНТИ́НА розм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКА розм., ПРО́ТИРКА розм.  Словник синонімів української мови
6. стирка — Сти́рка, -ки, -рці (шматка)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стирка — СТИ́РКА, и, ж. Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь. Мокрими стирками витирали [корчмарі] заболочену підлогу (Фр.  Словник української мови в 11 томах