стовбичення

стовби́чення

-я, с.

Дія і стан за знач. стовбичити.

Значення в інших словниках

1. стовбичення — стовби́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стовбичення — СТОВБИ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. стовби́чити. Дедалі все більше ставало прикро від образливого стовбичення тут (А. Хижняк).  Словник української мови у 20 томах
3. стовбичення — СТОВБИ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. стовби́чити. Дедалі все більше ставало прикро від образливого стовбичення тут (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 541).  Словник української мови в 11 томах