строчити

строчи́ти

строчу, строчиш, недок.

1》 перех. Шити суцільним швом, перев. на швацькій машині.

2》 неперех., перен. Робити часті, безперервні, один за одним постріли.

3》 перех., перен. Швидко писати.

|| ірон. Писати що-небудь.

|| неперех. Швидко, безупинно говорити.

Значення в інших словниках

1. строчити — строчи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. строчити — (суцільним швом) шити; (кулями) стріляти <�раз-у-раз>; (клявзи) писати.  Словник синонімів Караванського
3. строчити — див. шити  Словник синонімів Вусика
4. строчити — 1. див. говорити 2. це шити  Словник чужослів Павло Штепа
5. строчити — СТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, недок. 1. що. Шити суцільним швом, перев. на швацькій машині. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить, хазяйка вишива кругленьку квітку на очіпку шовком, – сидять коло столу обоє (Марко Вовчок); – На науку, правда...  Словник української мови у 20 томах
6. строчити — Чу, -чиш, недок. Давати оральне сексуальне задоволення. ◇ Строчити мінет — робити мінет чоловіку. Строчити пілотку — робити кунілінгус. Я відчиняю двері, а він на всю пілотку строчить!  Словник сучасного українського сленгу
7. строчити — ПИСА́ТИ (графічно передавати на чомусь слова, текст тощо); КРЕ́СЛИТИ, НАКРЕ́СЛЮВАТИ (перев. друкованими літерами); ВИПИ́СУВАТИ (старанно); ВИВО́ДИТИ (перев. із сл.  Словник синонімів української мови
8. строчити — СТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, недок. 1. перех. Шити суцільним швом, перев. на швацькій машині. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить, хазяйка вишива кругленьку квітку на очіпку шовком, — сидять коло столу обоє (Вовчок, І, 1955, 297); — На науку...  Словник української мови в 11 томах
9. строчити — Строчи́ти, -чу́, -чиш гл. Строчить (въ шитьѣ).  Словник української мови Грінченка