сюрчати

сюрча́ти

-чу, -чиш, недок.

1》 Видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.).

2》 у що і без додатка. Видавати дзвінкі, переливчасті звуки за допомогою свистка, гудка і т. ін.

3》 Дзижчати, хурчати (про веретено, кулю, осколок снаряда і т. ін.).

4》 Дзюрчати (про тонку цівку води).

Значення в інших словниках

1. сюрчати — сюрча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сюрчати — див. дзвеніти; звучати  Словник синонімів Вусика
3. сюрчати — СЮРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати різкі, перев. високі й повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.). Пташки співали в панському садку, коники сюрчали в траві (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
4. сюрчати — СВИСТІ́ТИ (видавати свист через спеціальний пристрій), СВИСТА́ТИ, СЮРЧА́ТИ. — Док.: засвисті́ти, засвиста́ти, сви́снути, засюрча́ти. Машина свистить, і ми товпимось до вікна (М.  Словник синонімів української мови
5. сюрчати — Сюрча́ти, сюрчу́, -чи́ш, -ча́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сюрчати — СЮРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.). Пташки співали в панському садку, коники сюрчали в траві (Мирний, IV, 1955, 223)...  Словник української мови в 11 томах
7. сюрчати — Сюрча́ти, -чу́, -чи́ш гл. 1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. Мир. ХРВ. 39. 2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить. Мир. Пов. I. 134.  Словник української мови Грінченка