умовчувати

умо́вчувати

(вмовчувати), -ую, -уєш, недок., умовчати (вмовчати), -чу, -чиш, док.

1》 перех., про кого – що та з підрядним додатковим реченням.Не розповідати, не згадувати про що-небудь, замовчувати щось.

|| Навмисно не договорювати, приховувати що-небудь, не повідомляти про щось.

2》 тільки док., неперех., розм. Не сказати, не заперечити, промовчати; змовчати.

Значення в інших словниках

1. умовчувати — умо́вчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. умовчувати — УМО́ВЧУВАТИ (ВМО́ВЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УМО́ВЧАТИ (ВМО́ВЧАТИ), чу, чиш, док. 1. що, про кого – що та з підрядним додатковим реченням. Не розповідати, не згадувати про що-небудь, замовчувати щось.  Словник української мови у 20 томах
3. умовчувати — УМО́ВЧУВАТИ (ВМО́ВЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УМО́ВЧАТИ (ВМО́ВЧАТИ), чу, чиш, док. 1. перех., про кого — що та з підрядним додатковим реченням. Не розповідати, не згадувати про що-небудь, замовчувати щось.  Словник української мови в 11 томах