хлюп

I виг.

1》 Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води.

2》 розм. Уживається як присудок за знач. хлюпати і хлюпнути.

II -у, ч., розм.

Звук від коливання, падіння води чи удару по її поверхні.

Значення в інших словниках

1. хлюп — хлюп 1 вигук незмінювана словникова одиниця хлюп 2 іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хлюп — ХЛЮП¹, виг. 1. Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води. Маленькі хвилі рівно котилися, ласкаво мили берег. Хлюп-хлюп!.. хлюп-хлюп!.. (М. Коцюбинський); Захлюпали кулі круг човна: хлюп, хлюп, – Неначе хлопушки... (І.  Словник української мови у 20 томах
3. хлюп — Хлюп, виг.; хлюп-хлюп  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. хлюп — ХЛЮП¹, виг. 1. Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води. Маленькі хвилі рівно котилися, ласкаво мили берег. Хлюп-хлюп!.. хлюп-хлюп!.. (Коцюб., І, 1955, 40); Захлюпали кулі круг човна: хлюп, хлюп,— Неначе хлопушки… (Нех.  Словник української мови в 11 томах
5. хлюп — Хлюп меж., выражающее плескъ воды, паденіе въ воду. Жяба на березі сиділа та хлюп у воду. Драг. 366.  Словник української мови Грінченка