цвірчати

цвірча́ти

-чу, -чиш, недок.

1》 Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати.

2》 Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати.

|| Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети).

Значення в інших словниках

1. цвірчати — цвірча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. цвірчати — див. цвірінькати  Словник синонімів Вусика
3. цвірчати — ЦВІРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати характерні тріскотливі часто повторювані звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Вже пізняя година... З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. цвірчати — СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. цвірчати — Цвірча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. цвірчати — ЦВІРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Вже пізняя година… З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Гр., І, 1963, 107); Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. цвірчати — Цвірчати, -чу, -чиш гл. 1) О сверчкѣ: сверчать, трещать. Ном. № 13831. 2) Чирикать. Птах цвірчит. Вх. Лем. 480.  Словник української мови Грінченка