чорнобривець

чорнобри́вець

I -вця, ч.

Той, хто має чорні брови.

|| нар.-поет. Уживається як прикладка до слова хлопець.

II -вця, ч.

Однорічна трав'яниста декоративна рослина родини складноцвітих із запашними квітками жовтого та брунатно-червоного кольору.

III -вця, ч. (перев. мн. чорнобривці, -ів), діал.

Чобіт, що має кольорову халяву і чорний передок.

Значення в інших словниках

1. Чорнобривець — Чорнобри́вець прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. чорнобривець — див. чорнобривий  Словник синонімів Вусика
3. чорнобривець — ЧОРНОБРИ́ВЕЦЬ¹ і ЧОРНОБРО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто має чорні брови. Чорнобривець іде. На добридень дає. – Здоров, здоров, козаченьку, Здоров, серце моє (з народної пісні); Наїхали старости Й молодик за ними: Вони собі пішли в хату З батьком розмовляти...  Словник української мови у 20 томах
4. чорнобривець — Чорнобри́вець, -бри́вця; -бри́вці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чорнобривець — ЧОРНОБРИ́ВЕЦЬ¹, вця, ч. Той, хто має чорні брови. Чорнобривець іде. На добридень дає.— Здоров, здоров, козаченьку, Здоров, серце моє (Укр. нар.  Словник української мови в 11 томах