чудесник

чуде́сник

-а, ч., розм.

1》 заст. Чаклун (у 1 знач.).

2》 перен. Людина, здатна творити щось незвичайне, дивовижне.

Значення в інших словниках

1. чудесник — ЧУДЕ́СНИК, а, ч., розм. 1. заст. Чаклун (у 1 знач.). Чари чудесника. 2. перен. Людина, здатна творити щось незвичайне, дивовижне. – Стрінув пічник, – говорить бабуся, – про церкву питав, чи закрили.  Словник української мови у 20 томах
2. чудесник — чуде́сник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. чудесник — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст.  Словник синонімів української мови
4. чудесник — ЧУДЕ́СНИК, а, ч., розм. 1. заст. Чаклун (у 1 знач.). 2. перен. Людина, здатна творити щось незвичайне, дивовижне. Людина володіє землею і господарює на ній по-соціалістичному. Тим-то і виросли в радянській хліборобській сім’ї чудесники (Літ. Укр., 15.III 1963, 3).  Словник української мови в 11 томах