шкурник

шку́рник

-а, ч., розм.

Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток тощо.

Значення в інших словниках

1. шкурник — див. ШКУРА, ШКУРОДЕР.  Словник синонімів Караванського
2. шкурник — див. скупий  Словник синонімів Вусика
3. шкурник — Хрунь, запроданець, пристасованець, зрадянець, див. сервеліст, конформіст, прагматик, опортуніст, хамелеон  Словник чужослів Павло Штепа
4. шкурник — ШКУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін. [Охріменко:] Знаєш що, браток? Ти не пролетаріат і не диктатура, а ти просто свистун і шкурник (І.  Словник української мови у 20 томах
5. шкурник — шку́рник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
6. шкурник — Шку́рник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шкурник — ШКУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін. [Охріменко:] Знаєш що, браток? Ти не пролетаріат і не диктатура, а ти просто свистун і шкурник (Мик.  Словник української мови в 11 томах
8. шкурник — Шкурник, -ка м. Шкуродеръ. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка