баня

(укр. < ст.слов. < лат.)

Зовнішня частина купольного перекриття. Додатково див. глава, маківка. Отримувала форми:

гриба — у Візантії, кількох східних і європейських країнах;

груші — в Україні;

конусу і парасольки — переважно в країнах Кавказу;

півсфери — у багатьох європейських країнах;

цибулини — в Київській Русі, Україні і Московії;

шолома — в Індії, Середній Азії та Київській Русі.

Форми бані співіснували з наметовими покриттями і шпилями або сполучались з ними, зокрема в архітектурі бароко, чим досягались примхливі обриси й напружені силуети.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баня — ба́ня 1 іменник жіночого роду лазня; прилад для рівномірного нагрівання гарячою водою, парою, повітрям ба́ня 2 іменник жіночого роду опуклий дах, що має форму півкулі; купол ба́ня 3 іменник жіночого роду прочуханка розм. Орфографічний словник української мови
  2. баня — Баня, -ні ж. 1) Куполъ на церкви, вообще на строеніи. Сим. 17. На самому шпилечку стоїть, як лялечка, біла церковця і неначе хитається, сяючи золотим хрестом і банями. Мир. Пов. І. 166. Ой не видно його дому, тільки видно баню. Мет. Словник української мови Грінченка
  3. баня — БА́НЯ¹, і, ж. 1. Те саме, що ла́зня. Показався і місяць з-за гори — повний, червоний, неначе в бані паривсь (Мирний, III, 1954, 140); Сходили на базар, помилися у бані (Сос., Вибр., 1941, 17); *У порівн. Тепло, як в бані (Номис, 1864, № 14039). Словник української мови в 11 томах
  4. баня — Скляна посудина, банка Словник застарілих та маловживаних слів
  5. баня — I -і, ж. 1》 Те саме, що лазня. 2》 хім.Нагрівальний прилад, що його застосовують в лабораторній практиці. Водяна баня — нагрівальний прилад, в якому нагрівальним середовищем є вода. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. баня — ЛА́ЗНЯ (приміщення, де паряться та миються), БА́НЯ розм. Челканов доповів, що лазня готова, можна йти митися (І. Микитенко); — Піди в баню, попарся добре, а тоді приходь (О. Донченко). КУ́ПОЛ (опуклий дах), БА́НЯ, МА́КІВКА розм., ШАТРО́ розм. Словник синонімів української мови
  7. баня — 1. лазня 2. це див. купол Словник чужослів Павло Штепа
  8. баня — (церкви) маківка, глава, р. верх, копула, (неба) склепіння, шатро, намет. Словник синонімів Караванського
  9. баня — Висловлення небажання мати з кимсь справу. Та ну їх в баню, коротше (С. Пиркало). Вже можеш дивитись на шампанське? — Іди в баню! — відмахнулася вона, вдавано ображаючись (Ю. Винничук). Словник сучасного українського сленгу
  10. баня — БА́НЯ¹, і, ж. 1. Те саме, що ла́зня. Показався і місяць з-за гори – повний, червоний, неначе в бані паривсь (Панас Мирний); Сходили на базар, помилися у бані (В. Сосюра); * У порівн. Тепло, як у бані (Номис). 2. тільки одн., перен., розм. Словник української мови у 20 томах
  11. баня — І, ор. -ею. Опуклий дах, що має форму півкулі; сферична поверхня або предмет такої форми, а також переносно. На високому шпилі, на чолопочку, проти самої греблі біліла церква з п’ятьма банями (І.Нечуй-Левицький); Осінній дощ на церкві баню миє (Б. Літературне слововживання