гриф

(лат. < грец.)

1. Орнаментальна прикраса у вигляді листка для кутового оформлення бази колони.

2. Крилатий лев з орлиною головою за античною міфологією (порівн. грифон).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гриф — I. ГРИФ (деталь струнних інструментів, уздовж якої натягнуті струни), РУ́ЧКА. Хіврін сидів тоді у садочку з гітарою, на грифі пов'язано величезного блакитного банта (Ю. Яновський); Бандура складається з овального випуклого кузова.. Словник синонімів української мови
  2. гриф — (англ. signature, stamp) 1. печатка, штемпель із зразком підпису чи будь-яким іншим текстом, а також відбиток такої печатки або штемпеля на документі. 2. напис на документі або виданні, який визначає порядок користування ним. Економічний словник
  3. гриф — ГРИФ¹, а, ч. 1. У міфології стародавнього світу — фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон. Величезні кам’яні слони, а також леви і грифи оточують храм (Минко, Намасте.., 1957, 25). Словник української мови в 11 томах
  4. гриф — (нім. Griff, букв. – рукоятка, захват) 1. Рукоятка шаблі або іншої холодної зброї. 2. У струнних смичкових інструментах – наклеєна на шийку дерев’яна пластинка, до якої притискують струни. 3. спорт. Сталевий стрижень штанги. 4. Те саме, що й грифон. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. гриф — гриф 1 іменник чоловічого роду, істота птах гриф 2 іменник чоловічого роду частина струнного інструменту гриф 3 іменник чоловічого роду печатка Орфографічний словник української мови
  6. гриф — (нім. Griff — ручка, держак) — 1. У струнних інструментів — спеціальна пластинка з дерева або пластмаси, над якою натягнуті струни. У деяких інструментів Г. поділений на лади. Притискаючи струни... Словник-довідник музичних термінів
  7. гриф — I -а, ч. 1》 У міфології стародавнього світу – фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон. 2》 Великий хижий птах ряду соколоподібних, що живе в деяких горах і живиться падаллю. II -а... Великий тлумачний словник сучасної мови