гриф

I. ГРИФ (деталь струнних інструментів, уздовж якої натягнуті струни), РУ́ЧКА. Хіврін сидів тоді у садочку з гітарою, на грифі пов'язано величезного блакитного банта (Ю. Яновський); Бандура складається з овального випуклого кузова.., від кузова йде гриф, або ручка (з журналу).

ПЕЧА́ТКА (предмет з нарізаними знаками для одержання відбитка на чомусь; такий відбиток), ПЕЧА́ТЬ, ШТАМП (із зображенням назви певної установи та іншими відомостями); ШТЕ́МПЕЛЬ (перев. для поштових відправлень); ГРИФ (із зображенням підпису, рукописного тексту). Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку (С. Голованівський); — Ви.. більше не староста. Сьогодні ще виберемо комітет, і ви віддасте йому печать... (Мирослав Ірчан); Це був офіційний лист з довгим штампом у лівому кутку і круглою печаткою внизу (Ю. Смолич); Федоська... ткнула чоловікові потертий, з багатьма штемпелями конверт (М. Олійник); Ріго мовчки простягнув йому кілька аркушиків глянцевого паперу, на яких красувався герб і гриф графині Вільденталь (П. Загребельний). — Пор. клеймо́.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гриф — гриф 1 іменник чоловічого роду, істота птах гриф 2 іменник чоловічого роду частина струнного інструменту гриф 3 іменник чоловічого роду печатка Орфографічний словник української мови
  2. гриф — I -а, ч. 1》 У міфології стародавнього світу – фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон. 2》 Великий хижий птах ряду соколоподібних, що живе в деяких горах і живиться падаллю. II -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гриф — (нім. Griff — ручка, держак) — 1. У струнних інструментів — спеціальна пластинка з дерева або пластмаси, над якою натягнуті струни. У деяких інструментів Г. поділений на лади. Притискаючи струни... Словник-довідник музичних термінів
  4. гриф — (англ. signature, stamp) 1. печатка, штемпель із зразком підпису чи будь-яким іншим текстом, а також відбиток такої печатки або штемпеля на документі. 2. напис на документі або виданні, який визначає порядок користування ним. Економічний словник
  5. гриф — (нім. Griff, букв. – рукоятка, захват) 1. Рукоятка шаблі або іншої холодної зброї. 2. У струнних смичкових інструментах – наклеєна на шийку дерев’яна пластинка, до якої притискують струни. 3. спорт. Сталевий стрижень штанги. 4. Те саме, що й грифон. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. гриф — ГРИФ¹, а, ч. 1. У міфології стародавнього світу — фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон. Величезні кам’яні слони, а також леви і грифи оточують храм (Минко, Намасте.., 1957, 25). Словник української мови в 11 томах
  7. гриф — (лат. < грец.) 1. Орнаментальна прикраса у вигляді листка для кутового оформлення бази колони. 2. Крилатий лев з орлиною головою за античною міфологією (порівн. грифон). Архітектура і монументальне мистецтво