гриф

I -а, ч.

1》 У міфології стародавнього світу – фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон.

2》 Великий хижий птах ряду соколоподібних, що живе в деяких горах і живиться падаллю.

II -а, ч.

1》 Довга вузька частина струнних інструментів, вздовж якої натягнуто струни.

2》 У баяна, гармоніки, акордеона – деталь корпуса, до якої прикріплена клавіатура правої руки.

3》 У духових музичних інструментів – вузол вентильного механізму.

4》 У електромузичних інструментів – контактна планка, на яку виконавець натискає під час гри.

III -а, ч.

1》 Печатка, штемпель із зображенням чийого-небудь підпису або якогось іншого рукописного тексту, а також відбиток такого підпису чи тексту на документі і т. ін.

2》 Напис на документі чи виданні, що визначає особливий порядок користування ним.

Гриф таємності — реквізити, які свідчать про міру таємності відомостей, що їх проставляють на самому носії і (або) у супроводжувальній документації на нього.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гриф — гриф 1 іменник чоловічого роду, істота птах гриф 2 іменник чоловічого роду частина струнного інструменту гриф 3 іменник чоловічого роду печатка Орфографічний словник української мови
  2. гриф — (нім. Griff — ручка, держак) — 1. У струнних інструментів — спеціальна пластинка з дерева або пластмаси, над якою натягнуті струни. У деяких інструментів Г. поділений на лади. Притискаючи струни... Словник-довідник музичних термінів
  3. гриф — (англ. signature, stamp) 1. печатка, штемпель із зразком підпису чи будь-яким іншим текстом, а також відбиток такої печатки або штемпеля на документі. 2. напис на документі або виданні, який визначає порядок користування ним. Економічний словник
  4. гриф — (нім. Griff, букв. – рукоятка, захват) 1. Рукоятка шаблі або іншої холодної зброї. 2. У струнних смичкових інструментах – наклеєна на шийку дерев’яна пластинка, до якої притискують струни. 3. спорт. Сталевий стрижень штанги. 4. Те саме, що й грифон. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. гриф — I. ГРИФ (деталь струнних інструментів, уздовж якої натягнуті струни), РУ́ЧКА. Хіврін сидів тоді у садочку з гітарою, на грифі пов'язано величезного блакитного банта (Ю. Яновський); Бандура складається з овального випуклого кузова.. Словник синонімів української мови
  6. гриф — ГРИФ¹, а, ч. 1. У міфології стародавнього світу — фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон. Величезні кам’яні слони, а також леви і грифи оточують храм (Минко, Намасте.., 1957, 25). Словник української мови в 11 томах
  7. гриф — (лат. < грец.) 1. Орнаментальна прикраса у вигляді листка для кутового оформлення бази колони. 2. Крилатий лев з орлиною головою за античною міфологією (порівн. грифон). Архітектура і монументальне мистецтво