гриф
(нім. Griff, букв. – рукоятка, захват)
1. Рукоятка шаблі або іншої холодної зброї.
2. У струнних смичкових інструментах – наклеєна на шийку дерев’яна пластинка, до якої притискують струни.
3. спорт. Сталевий стрижень штанги.
4. Те саме, що й грифон.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гриф — гриф 1 іменник чоловічого роду, істота птах гриф 2 іменник чоловічого роду частина струнного інструменту гриф 3 іменник чоловічого роду печатка Орфографічний словник української мови
- гриф — I -а, ч. 1》 У міфології стародавнього світу – фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон. 2》 Великий хижий птах ряду соколоподібних, що живе в деяких горах і живиться падаллю. II -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
- гриф — (нім. Griff — ручка, держак) — 1. У струнних інструментів — спеціальна пластинка з дерева або пластмаси, над якою натягнуті струни. У деяких інструментів Г. поділений на лади. Притискаючи струни... Словник-довідник музичних термінів
- гриф — (англ. signature, stamp) 1. печатка, штемпель із зразком підпису чи будь-яким іншим текстом, а також відбиток такої печатки або штемпеля на документі. 2. напис на документі або виданні, який визначає порядок користування ним. Економічний словник
- гриф — I. ГРИФ (деталь струнних інструментів, уздовж якої натягнуті струни), РУ́ЧКА. Хіврін сидів тоді у садочку з гітарою, на грифі пов'язано величезного блакитного банта (Ю. Яновський); Бандура складається з овального випуклого кузова.. Словник синонімів української мови
- гриф — ГРИФ¹, а, ч. 1. У міфології стародавнього світу — фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон. Величезні кам’яні слони, а також леви і грифи оточують храм (Минко, Намасте.., 1957, 25). Словник української мови в 11 томах
- гриф — (лат. < грец.) 1. Орнаментальна прикраса у вигляді листка для кутового оформлення бази колони. 2. Крилатий лев з орлиною головою за античною міфологією (порівн. грифон). Архітектура і монументальне мистецтво