тріумф

тріумф (тріумфальна пам'ятка) (лат.)

Монумент у вигляді обеліска, колони, кургану, храму та інших форм, призначений увічнити місце військової перемоги на полі битви, шлях переможців, видатну подію в історії народу, держави.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тріумф — ПЕРЕМО́ГА (у бою, двобої, змаганні), ЗВИТЯ́ГА поет., вікто́рія уроч., заст., ПОБІ́ДА поет. заст.; ТРІУ́МФ, ТОРЖЕСТВО́ уроч. (повна, блискуча). — Плацдарм відбив усі атаки, захопив дванадцять танків та панцирників. Це була блискуча перемога (Ю. Словник синонімів української мови
  2. тріумф — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни. 2》 Видатний, блискучий успіх, перемога; торжество. || Взагалі перемога, успіх кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тріумф — тріу́мф (лат. triumphus) 1. У Стародавньому Римі урочистий вступ у столицю полководця-головнокомандуючого та його армії після переможного закінчення війни. 2. Видатний успіх, торжество з нагоди визначної перемоги. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. тріумф — ТРІУ́МФ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі – урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. Словник української мови у 20 томах
  5. тріумф — тріу́мф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. тріумф — [тр'іумф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іy Орфоепічний словник української мови
  7. тріумф — Блискуча перемога Словник застарілих та маловживаних слів
  8. тріумф — ТРІУ́МФ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. Словник української мови в 11 томах