тріумф
ТРІУ́МФ, у, ч.
1. У Стародавньому Римі – урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей.
Далі, потрійним тріумфом до Римського замка вступивши, Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (М. Зеров).
2. Видатний, блискучий успіх, перемога; торжество.
[Неріса:] Якби ти в Рим дістався з Меценатом і там здобув заслужений тріумф, – .. то рідні лаври наче ряст весною, прослалися б тобі попід ногами (Леся Українка);
Коли надійшла телеграма від уряду, все залунало з подвоєною силою, все підвелося, радіючи тріумфу вченого (О. Довженко);
З дня на день усі чекали закінчення війни .. Здавалось, година розв'язки ось-ось настане і найпотужніші радіостанції світу нарешті привітають людство з великим тріумфом (О. Гончар);
// Взагалі перемога, успіх кого-небудь.
Мужчина, певний тріумфу, зривається, .. випростовує руки і вже держить свою вибрану в обіймах (І. Франко);
За столом здіймався страшенний заколот .. Кінчалось звичайно тріумфом слабішої сторони, та в ґрунті були задоволені всі (М. Коцюбинський).
(1) З тріу́мфом – як переможець, з почуттям гордості й радості за свій успіх.
[Хвора:] Боролося воно [місто], змагалось, як уміло, А потім мусило одперти браму, І вороги ввійшли з тріумфом в неї (Леся Українка);
Дамаскін з тріумфом поглядав на капітана (Іван Ле і О. Левада).
Значення в інших словниках
- тріумф — тріу́мф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тріумф — [тр'іумф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іy Орфоепічний словник української мови
- тріумф — Блискуча перемога Словник застарілих та маловживаних слів
- тріумф — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни. 2》 Видатний, блискучий успіх, перемога; торжество. || Взагалі перемога, успіх кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріумф — тріу́мф (лат. triumphus) 1. У Стародавньому Римі урочистий вступ у столицю полководця-головнокомандуючого та його армії після переможного закінчення війни. 2. Видатний успіх, торжество з нагоди визначної перемоги. Словник іншомовних слів Мельничука
- тріумф — ПЕРЕМО́ГА (у бою, двобої, змаганні), ЗВИТЯ́ГА поет., вікто́рія уроч., заст., ПОБІ́ДА поет. заст.; ТРІУ́МФ, ТОРЖЕСТВО́ уроч. (повна, блискуча). — Плацдарм відбив усі атаки, захопив дванадцять танків та панцирників. Це була блискуча перемога (Ю. Словник синонімів української мови
- тріумф — ТРІУ́МФ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. Словник української мови в 11 томах
- тріумф — тріумф (тріумфальна пам'ятка) (лат.) Монумент у вигляді обеліска, колони, кургану, храму та інших форм, призначений увічнити місце військової перемоги на полі битви, шлях переможців, видатну подію в історії народу, держави. Архітектура і монументальне мистецтво