тріумф
ТРІУ́МФ, у, ч.
1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей.
Далі, потрійним тріумфом до Римського замка вступивши, Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (Зеров, Вибр., 1966, 258).
2. Видатний, блискучий успіх, перемога; торжество.
[Неріса:] Якби ти в Рим дістався з Меценатом i там здобув заслужений тріумф, — ..то рідні лаври наче ряст весною, прослалися б тобі попід ногами (Л. Укр., III, 1952, 442);
Коли надійшла телеграма від уряду, все залунало з подвоєною силою, все підвелося, радіючи тріумфу вченого (Довж., І, 1958, 496);
З дня на день усі чекали закінчення війни.. Здавалось, година розв’язки ось-ось настане і найпотужніші радіостанції світу нарешті привітають людство з великим тріумфом (Гончар, III, 1959, 387);
// Взагалі перемога, успіх кого-небудь.
Мужчина, певний тріумфу, зривається,.. випростовує руки і вже держить свою вибрану в обіймах (Фр., VI, 1951, 224);
За столом здіймався страшенний заколот.. Кінчалось звичайно тріумфом слабішої сторони, та в грунті були задоволені всі (Коцюб., І, 1955, 321).
З тріу́мфом — як переможець, з почуттям гордості й радості за свій успіх.
[Xвора:] Боролося воно [місто], змагалось, як уміло, А потім мусило одперти браму, І вороги ввійшли з тріумфом в неї (Л. Укр., І, 1951, 119);
Дамаскін з тріумфом поглядав на капітана (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 233).
Значення в інших словниках
- тріумф — тріу́мф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тріумф — [тр'іумф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іy Орфоепічний словник української мови
- тріумф — ТРІУ́МФ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі – урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. Словник української мови у 20 томах
- тріумф — Блискуча перемога Словник застарілих та маловживаних слів
- тріумф — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни. 2》 Видатний, блискучий успіх, перемога; торжество. || Взагалі перемога, успіх кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріумф — тріу́мф (лат. triumphus) 1. У Стародавньому Римі урочистий вступ у столицю полководця-головнокомандуючого та його армії після переможного закінчення війни. 2. Видатний успіх, торжество з нагоди визначної перемоги. Словник іншомовних слів Мельничука
- тріумф — ПЕРЕМО́ГА (у бою, двобої, змаганні), ЗВИТЯ́ГА поет., вікто́рія уроч., заст., ПОБІ́ДА поет. заст.; ТРІУ́МФ, ТОРЖЕСТВО́ уроч. (повна, блискуча). — Плацдарм відбив усі атаки, захопив дванадцять танків та панцирників. Це була блискуча перемога (Ю. Словник синонімів української мови
- тріумф — тріумф (тріумфальна пам'ятка) (лат.) Монумент у вигляді обеліска, колони, кургану, храму та інших форм, призначений увічнити місце військової перемоги на полі битви, шлях переможців, видатну подію в історії народу, держави. Архітектура і монументальне мистецтво