тріумф
тріу́мф
-у, ч.
1》 У Стародавньому Римі – урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни.
2》 Видатний, блискучий успіх, перемога; торжество.
|| Взагалі перемога, успіх кого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тріумф — тріу́мф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тріумф — [тр'іумф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іy Орфоепічний словник української мови
- тріумф — ТРІУ́МФ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі – урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. Словник української мови у 20 томах
- тріумф — Блискуча перемога Словник застарілих та маловживаних слів
- тріумф — тріу́мф (лат. triumphus) 1. У Стародавньому Римі урочистий вступ у столицю полководця-головнокомандуючого та його армії після переможного закінчення війни. 2. Видатний успіх, торжество з нагоди визначної перемоги. Словник іншомовних слів Мельничука
- тріумф — ПЕРЕМО́ГА (у бою, двобої, змаганні), ЗВИТЯ́ГА поет., вікто́рія уроч., заст., ПОБІ́ДА поет. заст.; ТРІУ́МФ, ТОРЖЕСТВО́ уроч. (повна, блискуча). — Плацдарм відбив усі атаки, захопив дванадцять танків та панцирників. Це була блискуча перемога (Ю. Словник синонімів української мови
- тріумф — ТРІУ́МФ, у, ч. 1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжувався виявом почестей. Словник української мови в 11 томах
- тріумф — тріумф (тріумфальна пам'ятка) (лат.) Монумент у вигляді обеліска, колони, кургану, храму та інших форм, призначений увічнити місце військової перемоги на полі битви, шлях переможців, видатну подію в історії народу, держави. Архітектура і монументальне мистецтво