кіт
Кіт.
1. Замазка, цемент. Шмід і Роктін. Гуртова і часткова торговля фарб, материялів і дроґериї. Вата до затиканя шпар у вікнах, кіт і гіпс. Хірургічні товари і бандажі. Бронзові фарби, золота, срібна і иньша, у плині і в порошку (Б., 1906, рекл.); Змягченє віконного кіту. Нераз треба виймити шибу з вікна, а як кіт є дуже твердий, треба розбивати єго ножем або долотам, при тім легко можна цілу шибу збити. Для того ліпше кіт розм’ягчити. На то уживає ся лугу потасового, що можна купити, можна дома зробити (Товариш, 1908, 276).
2. перен. Те, що міцно зв’язує, поєднує. Але й для міністерства прийде рішаюча хвиля: згода з Угорщиною. Тут покаже ся, чи кіт, яким споєні великі партії, себто забезпечене мандатів і ратованє кількох захитаних міністрів, чи той кіт здержить їх при угоді (М. Василько, Б., 1907. 83, 1)
// бук. діал. кіт — замазка, якою ущільнюють прилягання шибки до віконної рами, кітувати — замазувати щілини кітом; пол. kit — замазка, kitować — замазувати, kitowanie — замазування; нім. der Kitt — замазка, цемент; wie Kitt halten — перен. міцно поєднувати; див. іще прикітований, розкітуватися, розкітований.
Значення в інших словниках
- Кіт — Кіт прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- кіт — дит. кіт-воркіт; котик, коток, котко, котусь, котяра, котище. Словник синонімів Караванського
- кіт — [к'іт] кота, м. (на) коут'і/котов'і, кл. котеи, мн. коти, коут'іў Орфоепічний словник української мови
- кіт — кота, ч. Свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки. Морський кіт — скат родини хвостоколів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіт — КІТ, кота́, ч. Свійська тварина родини котячих; самець кішки. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Коцюбинський); В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити (О. Словник української мови у 20 томах
- кіт — кіт I.кіт||кацараба (кацераба), котярва, коціна ◊ би́ти як кота́ за смета́ну та ще й пла́кати не дава́ти ображати й не давати змоги поскаржитися (ст): Прошу пана професора, тепер я вже знаю... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кіт — Боїться, як кіт лою. Зовсім не боїться. Внадився, як кіт до сала. Привик на дурничку. Без чужого добра не обійдеться. Гей, гей, милий Боже, кітка здохла, кіт не може. Насміхання, як хто без причини зітхає, мов би велику тугу мав. Приповідки або українсько-народня філософія
- кіт — (кота) ч. 1. крим. Коханець повії, який живе за її рахунок. БСРЖ, 285; СЖЗ, 53; ЯБМ, 1, 465. 2. крим., мол., пов. Сутенер. <... Словник жарґонної лексики української мови
- кіт — Кіт, кота́, на коті́, ко́те! коти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кіт — КІТ, кота́, ч. Свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки. Манить, як кота мишею (Номис, 1864, № 3100); Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (Коцюб. Словник української мови в 11 томах