кіт

кіт I.кіт||кацараба (кацераба), котярва, коціна

би́ти як кота́ за смета́ну та ще й пла́кати не дава́ти ображати й не давати змоги поскаржитися (ст): Прошу пана професора, тепер я вже знаю, чому наші сусідоньки б'ють нас як кота за сметану та ще й плакати не дають. Бо наш козаченько, замість бити ворогів, куди попаде, є вічно зажурений, заплаканий, а в найкращому випадку грає на кобзі й бандурі (Домбровський)

де́ртися як коти марцьо́відертися

коти де́рти сваритися, звинувачуючи один одного (Франко) (ср, ст): До редактора “Вісника” Дмитра Донцова приніс якийсь провінційний ґрафоман цілий кошик поем, щоб їх видрукувати... “Знаєте що, пане, – подумавши, відізвався Донцов. – Я на таких великих поемах не розуміюся. Ви підіть з цим на Ринок, 10, там на третьому поверсі в редакції “Діла” сидить мудріший від мене, д-р Михайло Рудницький. Перекажіть йому, що я вас післав, бо вважаю, що він на тому ліпше розуміється”. Відомо було, що Донцов постійно “дер коти” з Рудницьким і цим разом хотів собі з Рудницького покпити... (Лис Микита 1960 3: ЕКО)|| = авантуруватися

люби́тися як кіт з псомлюбитися

як кіт марцо́вий про закоханого чоловіка (ср)

проси́ти в кота́ са́ла просити в людини того, чого вона не має (Франко)

кіт II.замазка (ср, ст): Кіт до підлоги: 2 л води, 0, 50 кґ столярського клею поломити, заварити, додати мілкого трачиння так, щоб повстала маса відповідної густоти. Заліплювати цією масою всі щілини. Найкраще робити це ввечорі, щоб через ніч підсохло (Нова хата 1938)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Кіт — Кіт прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. кіт — Кіт. 1. Замазка, цемент. Шмід і Роктін. Гуртова і часткова торговля фарб, материялів і дроґериї. Вата до затиканя шпар у вікнах, кіт і гіпс. Хірургічні товари і бандажі. Бронзові фарби, золота, срібна і иньша, у плині і в порошку (Б., 1906, рекл. Українська літературна мова на Буковині
  3. кіт — дит. кіт-воркіт; котик, коток, котко, котусь, котяра, котище. Словник синонімів Караванського
  4. кіт — [к'іт] кота, м. (на) коут'і/котов'і, кл. котеи, мн. коти, коут'іў Орфоепічний словник української мови
  5. кіт — кота, ч. Свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки. Морський кіт — скат родини хвостоколів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кіт — КІТ, кота́, ч. Свійська тварина родини котячих; самець кішки. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Коцюбинський); В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити (О. Словник української мови у 20 томах
  7. кіт — Боїться, як кіт лою. Зовсім не боїться. Внадився, як кіт до сала. Привик на дурничку. Без чужого добра не обійдеться. Гей, гей, милий Боже, кітка здохла, кіт не може. Насміхання, як хто без причини зітхає, мов би велику тугу мав. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. кіт — (кота) ч. 1. крим. Коханець повії, який живе за її рахунок. БСРЖ, 285; СЖЗ, 53; ЯБМ, 1, 465. 2. крим., мол., пов. Сутенер. <... Словник жарґонної лексики української мови
  9. кіт — Кіт, кота́, на коті́, ко́те! коти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кіт — КІТ, кота́, ч. Свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки. Манить, як кота мишею (Номис, 1864, № 3100); Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (Коцюб. Словник української мови в 11 томах