1. Українська літературна мова на Буковині

пошукувати

Пошу́кувати. Потребувати для роботи, шукати кандидатуру. Управитель школи народної пошукує чесної вдови або добре вихованої і виобразованої панни, котра могла б перебрати веденє малого господарства, а заразом і виховане 10-літної донечки. Близші порозуміня в редакцій “Буковини ” (Б., 1900, оголош.); Всі прочі доходи зраховуємо до купи і аж тоді пошукуємо за останком, себто ріжницею між доходами дотичними і видатками (Канюк, 1906, 37)

// пол. poszukiwać — шукати, розшукувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошукувати — пошу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пошукувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
  3. пошукувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Те саме, що шукати. 2》 неперех., за ким, діал. Розшукувати кого-небудь. 3》 перех., чого, діал. Домагатися, добиватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пошукувати — ПОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. кого, що і без дод. Те саме, що шука́ти. Коли ж пізніше увійшов професор, його погляд перелетів знов, пошукуючи, по залі (О. Словник української мови у 20 томах
  5. пошукувати — ДОБИВА́ТИСЯ чого (вживати рішучих заходів для досягнення якоїсь мети, яких-небудь результатів), ДОПЕВНЯ́ТИСЯ (ДОПЕ́ВНЮВАТИСЯ) розм., ПОШУ́КУВАТИ діал., ПОЗИ́СКУВАТИ що, діал.; ДОМАГА́ТИСЯ, НАСТУПА́ТИ на кого, ДОСТУ́КУВАТИСЯ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. пошукувати — Пошу́кувати, -кую, -куєш чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пошукувати — ПОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. і без додатка. Те саме, що шука́ти. Коли ж пізніше увійшов професор, його погляд перелетів знов, пошукуючи, по залі (Коб. Словник української мови в 11 томах