1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

злісний

Злісний і затятий

«Ніякі вмовляння й попередження не допомогли, і він став злісним п’яницею», — читаємо в репортерській замітці й міркуємо: чи ця людина, що пустилась берега, стала тільки без просипу пити, чи в неї воднораз і зіпсувалася вдача — стала злісна, як то виходить за репортером, бо прикметник злісний є насамперед відповідником до російського злобный: «Під удари вітру злісні, що летить над морем нив, відчинив вікно я пісні, серце пісні відчинив» (В. Сосюра). Але з дальшого читання тексту бачимо, що йдеться тут не про вдачу, а тільки про те, що п’яниця став непоправний, не піддавався ніякому впливу. На такий випадок є в українській мові слово затятий: «Коли він — такий затятий, то й я буду затятий» (Словник Б. Грінченка). Отож у репортерській замітці треба було написати: «став затятим п’яницею».

Проте прикметник злісний може бути відповідником і до російського злостный, коли йдеться про рослини чи комах, наприклад, злісні шкідники: «Насіння для посіву треба цілком очистити від домішок бур’янів, особливо злісних» («Колгоспна виробнича енциклопедія»).

Зі сказаного випливає, що не слід користуватися словом злісний безоглядно, а треба ставити його там, де воно буде слушне.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злісний — Злі́сний: — гайовий, доглядач лісу, лісник [I] — лісник [1;3;10;16;V] — лісник, лісничий [III,IV] — лісничий [46-1;46-2;37;II,X,XI] — тут: державний лісничий [52] Словник з творів Івана Франка
  2. злісний — злі́сний 1 прикметник злий; впертий; шкідливий; злі́сний 2 іменник чоловічого роду, істота лісник діал. Орфографічний словник української мови
  3. злісний — див. злий Словник синонімів Вусика
  4. злісний — [з'л’існией] м. (на) -сному /-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. злісний — I -а, -е. 1》 Сповнений зла, недоброзичливості; злий (у 1 знач.). || Який виражає злість. 2》 Свідомо несумлінний; упертий. Злісне банкрутство — оголошення підприємством або підприємцем стану банкрутства для того... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. злісний — ЗЛИЙ (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших), НЕДО́БРИЙ, ПОГА́НИЙ, ЛИХИ́Й, ЗЛІ́СНИЙ, ЗЛО́БНИЙ, ОЗЛО́БЛЕНИЙ, ЗЛОБЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ЗЛОСЛИ́ВИЙ, ЖО́ВЧНИЙ, ЛЮ́ТИЙ підсил., ЗЛЮ́ЧИЙ (ЗЛЮ́ЩИЙ) підсил. розм., СОБАКУВА́ТИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. злісний — Злі́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. злісний — ЗЛІ́СНИЙ¹, а, е. 1. Сповнений зла, недоброзичливості; злий (у 1 знач.). І здається він [диверсант] в цих неосяжних тайгових нетрях крихітним загнаним звірком і одночасно сильним і злісним ворогом (Довж., I, 1958, 103); // Який виражає злість. Словник української мови в 11 томах