1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

ріка

Ріка й річка

Дехто помилково думає, що різниця між словами ріка й річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів: велика зватиметься рікою, мала — річкою. Насправді це не так. Українським відповідником до російського слова река є річка: «Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка» (П. Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий: «Слобода наша над самою лукою річковою на п’яти горах стоїть крейдяних» (Марко Вовчок).

Маленька річка називається невелика (невеличка) річка («Тече річка невеличка з вишневого саду». — Народна пісня), річенька, річечка («Ой річенько, голубонько! Як хвилечки твої, пробігли дні щасливії і радощі мої!» — Л. Глібов).

А коли треба казати слово ріка? Це слово, вживане зрідка в українській мові, лишається для врочистого стилю, коли хочуть висловити своє піднесення або передати тон поважності чи статечності, як це бачимо в перекладі М. Зерова з Овідія: «Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки», — або в романі Григорія Тютюнника: «...воїн потер рукою щемлячі очі над тихою пустельною рікою».

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ріка — ріка й річка Декому здається, що різниця між словами ріка і річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів. Мовляв, велику називають рікою, а малу – річкою. Насправді це не так. Російському река відповідає українське річка. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. ріка — ріка́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ріки́ Орфографічний словник української мови
  3. ріка — [р'іка] -ки, д. і м. р'іц'і, мн. р'ікие, р'ік дв'і р'іки Орфоепічний словник української мови
  4. ріка — -и, ж. 1》 Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів'я до гирла. || чого, у сполуч. з ім. у род. в. Уживається для образного позначення процесу, розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ріка — РІКА́, и́, ж. 1. Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів'я до гирла. Серед села тече ріка. Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (С. Словник української мови у 20 томах
  6. ріка — Глибока річка, як і думка йде спокійно. Мудрий чоловік не вихваляє себе. І великі річки впадають до моря. І великі діла губляться перед більшими від них. Добра ріка з поточинами. Про добру і дружну сім'ю. Прудка ріка береги ломить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ріка — Природний водний потік, який постає з джерел чи випливає з оз., болота (рідше), має сформоване річище і тече під дією сили тяжіння; живиться поверхневими й підземними водами, з атмосферних опадів у басейні; розрізняють р. сталі й сезонні, гірські та рівнинні. Універсальний словник-енциклопедія
  8. ріка — кров (рі́ками) ллє́ться (тече́) / полила́ся (потекла́) чия і без додатка. Гинуть люди. — На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер); Для чого ллється словацька кров тут, на Поліссі, в горах Кавказу чи на берегах Волги?... Фразеологічний словник української мови
  9. ріка — ПОТІ́К (велика кількість, маса когось, чогось, що рухається в одному напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ХВИ́ЛЯ, РІКА́. Тепер уже не потік, а ціла ріка людей лилася по вулиці, провулках, майданах (М. Словник синонімів української мови
  10. ріка — Ріка́, -ки́, -ці́; рі́ки, рік Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ріка — РІКА́, и, ж. 1. Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів’я до гирла. Серед села тече ріка. Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах